24/12/2025
Стаття 40 Кримінального кодексу України стосується фізичного або психічного примусу і встановлює, що дія, вчинена під безпосереднім фізичним примусом, коли особа не могла керувати своїми вчинками, не є злочином; відповідальність несе той, хто примушував, а не жертва, що скасовує відповідальність для примушеної особи за протиправне діяння.
Основні положення статті 40 ККУ:
Не є злочином: Дії чи бездіяльність, які завдали шкоди, вчинені під безпосереднім фізичним примусом, що позбавив людину можливості керувати своїми діями (наприклад, позбавлення волі, тілесні ушкодження, катування).
Відповідальність несуть інші: Відповідальність покладається на того, хто чинив примус, а не на жертву.
Психічний примус: Якщо особа зазнала психічного примусу (або фізичного, але зберігала можливість керувати діями), питання відповідальності вирішується за правилами Статті 39 ККУ (крайня необхідність).
Коли це застосовується?
Коли людина змушена вчинити злочин (наприклад, розкрити таємницю), бо їй погрожують вбивством її самої чи близьких.
Коли людина стає жертвою насильства і, захищаючись або під впливом, змушена порушити закон.
