01/09/2026
Головний сержант артилерійської батареї самохідно-артилерійського дивізіону 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади на позивний Ярчук служить у підрозділі з 2015 року. За десять років війни він пройшов Луганщину, Донеччину та Херсонщину, опанував сучасне західне озброєння, а сьогодні передає свій бойовий досвід молодим артилеристам.
Після мобілізації Ярчук пройшов підготовку в артилерійській школі на Львівщині. Далі були бойові завдання у Станиці Луганській, Волновасі, Авдіївці, Пісках, Докучаєвську та Маріуполі.
За роки служби артилерія змінилася кардинально. Якщо раніше для ураження однієї цілі могли використовувати десятки снарядів, то сьогодні завдяки безпілотникам і сучасним системам управління вогнем кілька точних пострілів можуть дати значно більший результат.
«Раніше ми стріляли кількістю. Зараз стріляємо точністю. Дрони коригують вогонь, і це кардинально змінило ефективність артилерії», — розповідає військовослужбовець.
Минулого року Ярчук чотири місяці навчався у Португалії, де опанував 155-мм гармату М-114 та отримав кваліфікацію інструктора. Після повернення до України вже сам навчав інших військовослужбовців працювати з цим озброєнням.
Одним із найпам’ятніших епізодів служби для Ярчука став контрнаступ на Херсонському напрямку у 2022 році. Після прориву російської оборони українські військові використовували трофейні боєприпаси, а згодом захопили дві ворожі гармати, відремонтували їх та розвернули проти окупантів.
«Росіяни залишили все готовим до роботи. Ми просто прийняли ці гармати й почали бити ворога його ж зброєю», — згадує Ярчук.
Сьогодні його завдання — не лише бойова робота. Головний сержант відповідає і за підготовку особового складу. Саме в батареї молоді військовослужбовці отримують необхідні знання та поступово набувають бойового досвіду.
«За два тижні можна підготувати людину до роботи в розрахунку. Далі все залежить від бажання вчитися та брати відповідальність», — переконаний військовослужбовець.
Сучасна війна доводить: артилерія та безпілотники — це не конкуренти, а команда, де кожен елемент працює на спільний результат. Дрони знаходять цілі та коригують вогонь, артилерія завдає точного ураження, а разом вони дають можливість діяти ефективніше на полі бою.
Попри десять років війни, Ярчук не шкодує про свій вибір.
«Я радий, що служу саме тут. Для мене 128-ма бригада — це сім’я. Пишаюся своїм підрозділом, своїми побратимами й артилерією. Після війни я також бачу себе військовим», — підсумовує головний сержант.
Повний матеріал на сторінці — 128 окрема важка механізована бригада "Дике Поле"
🖊 Група комунікацій Вінницького обласного ТЦК та СП
#ЗахищаємоСвоє