05/08/2026
📌 Нині, 5 серпня, виповнюється 160 років із дня народження письменника, громадського-політичного діяча і мецената, Володимира Миколайовича Леонтовича – людини високої моралі й совісті, що неодноразово ставав добрим генієм нашого земляка, Михайла Михайловича Коцюбинського.
💡 Народився В. Леонтович на Полтавщині, в с. Оріхівка. Закінчив гімназію, а згодом навчався на юридичному факультеті Московського університету. Саме там істинний патріот чітко побачив різницю між українцями й росіянами та усвідомив прірву між світоглядами. Потім, у 1888 р., захистив дисертацію на тему «Історія землеволодіння в Україні від повстання Богдана Хмельницького до введення кріпацтва царицею Катериною ІІ».
✍ Згодом Володимир Миколайович брав участь у зборі лексичного матеріалу до «Словника української мови» Бориса Грінченка та писав критичні літературознавчі статті, зокрема, «Естетизм Коцюбинського» і «Грицько Григоренко». Саме В. Леонтович домігся дозволу для видання першої всеукраїнської щоденної газети «Громадська думка», що згодом носила назву «Рада». Також Володимир Миколайович входив до складу редакційної колегії журналу «Киевская старина» і «Літературно-наукового вісника» та фінансово підтримував останній, а ще журнал «Нова громада», який деякий час сам і редагував.
📖 У третьому томі чотиритомника листів до Михайла Коцюбинського міститься 42 листи Володимира Миколайовича до Михайла Михайловича. В цих листах простежується надзвичайно інтелігентна особистість адресанта і його уважне та дбайливе ставлення до свого адресата, адже В. Леонтович часто допомагав М. Коцюбинському долати матеріальні труднощі, виступаючи посередником між ним і своїм дядьком, а також великим меценатом В. Симиренком, що був чоловіком рідної тітки Володимира Миколайовича, Софії Іванівни з дому Альбрандів.
📃 Саме В. Леонтович, як голова Товариства підмоги українській літературі, науці й штуці був ініціатором призначення М. Коцюбинському довічної стипендії, яка нарешті дала змогу майбутньому класику хоч у останні роки життя залишити виснажливу роботу та зосередитися на своїй творчості.
🔱 З 1919 р. Володимир Леонтович жив у еміграції, згодом у спогадах про свій виїзд письменник писав: «Усім своїм єством я відчував, що не зможу стерпіти становища большевицького раба й мушу втікати світ за очі, хоч би й на тяжку біду, аби не залишитися під їхньою кормигою. Я був уже застарий, щоб братися за рушницю та воювати, а не міг і манити себе, як манили себе тоді люди соціалістичних напрямків, думкою, щоб я міг із ними мирити, а вони мене стерпіти. Для мене всі большевицькі ідеї й усе їх поводження були згори непереносні й ворожі».
#ПоговоримоПро