29/08/2026
Другий шанс для сильних: Чому повернення із СЗЧ — це не слабкість, а вибір професіонала
Головний сержант механізованого батальйону 32 окрема механізована бригада Сталева бригади Олексій на позивний «Толковий» знає ціну піхотної роботи. Він пройшов шлях від гранатометника до марксмена, дістав важке поранення під Синьківкою і сьогодні готує новобранців. У розмові про проблемну тему армії — СЗЧ (самовільне залишення частини) — він говорить як лідер: про довіру, втрачені ресурси та масштаб Сухопутних військ, де знайдеться місце кожному.
Для Олексія робота головного сержанта починається не з полігону, а з побуту. «Навчити людину стріляти чи бігати по окопах — це лише частина справи», — каже він. Набагато складніше — побудувати колектив із «різношерстних» людей, які часто приходять із негативним досвідом.
«Моя задача — щоб людина була взута, вмита, нагодована і, головне, мотивована. Ми вчимо їх працювати в парах, створюємо екстремальні ситуації, щоб вони збивалися у міцний кулак. Інших людей у нас не буде, тому працюємо з тими, хто є, робимо з них побратимів», — розповідає «Толковий».
Для Олексія найвища нагорода — це сухий звіт після завдання: «Зайшли, відпрацювали, вийшли». Коли підлеглі повертаються живими з «нуля» — це і є доказ того, що сержант зробив свою роботу правильно.
Коли боєць іде в СЗЧ, Олексій відчуває не гнів, а розчарування. Особливо, коли це стосується талановитих фахівців. Він згадує випадок із хлопцем, якого в батальйоні навчили літати на дронах.
«Він показував чудові результати в роті ударних БпЛА. А потім просто пішов у СЗЧ. Це біль. Ми вклали в нього час, знання, ресурси батальйону, а він просто використав нас і втік. Це підриває моральний стан інших: люди бачать, що "нормальні" йдуть, і починають сумніватися», — ділиться Олексій.
За словами сержанта, СЗЧ одного — це подвійне навантаження на тих, хто залишився. Робота на позиції нікуди не зникає, її просто доводиться виконувати іншим — за себе і за того, хто «дав по тапках».
Олексій переконаний: багатьом випадкам СЗЧ можна запобігти, якщо просто вчасно почути людину. Був випадок, коли боєць уже зібрав речі через серйозні проблеми з матір’ю. Його не відпускали. Олексій втрутився, зв’язався з командуванням, і питання вирішили — надали відпустку на кілька днів раніше.
«Хлопець потім чесно сказав: "Якби не це, я б поїхав і не повернувся". Спілкування щодня — це найкраща профілактика», — каже сержант.
Головний меседж Олексія до тих, хто зараз вагається або перебуває в СЗЧ: повертайтеся, бо армія — це величезний механізм, де ваш досвід може бути використаний ефективніше.
Сьогодні Сухопутні війська ЗСУ — це масштабна та структурована інституція. Твердження, що «сухопутка — це лише окопи», давно стало стереотипом. Це безліч підрозділів: від високотехнологічної аеророзвідки до логістики та ремонтних баз.
«Тим, хто в СЗЧ, я рекомендую повертатися. Ви вже маєте бойовий досвід, ви бачили піхотне життя. Ви можете стати ідеальними пілотами БпЛА. Хто краще за колишнього піхотинця знає, як поводиться ворог і як важливо не дати йому наблизитися до наших позицій?» — закликає Олексій.
Приклади успішного повернення в його батальйоні вже є. Один із бійців, який рік провів у СЗЧ після важких боїв у іншій бригаді, прийшов до 32-ї ОМБр. Зараз він — один із найкращих пілотів, має рекордну кількість вильотів за місяць і нарешті відчуває себе на своєму місці. Інший — після повернення став незамінним у логістиці, щодня долаючи кілометри під обстрілами, щоб доставити провізію побратимам.
«Сила в розмірі» — це не лише про кількість особового складу чи техніки. Це про можливість знайти роль для кожного, хто має мужність визнати помилку і повернутися до строю. Сухопутні війська потребують фахівців усіх напрямків.
«Ховатися — це не вихід. Війни ще вистачить на всіх, і краще пройти її з піднятою головою в професійному колективі, ніж до кінця життя опускати очі перед сусідами», — підсумовує «Толковий».
#32омбр
#ТвояУчастьВажлива
#СЗЧповернення
#СвоїЗавждиЧекають
#сзч
