29/05/2026
🇺🇦 1947 — народився Валерій САРАНА
САРАНА Валерій Юрійович (29 травня 1947, Київ — 26 серпня 2018, Чернігів) — Борець за незалежність України у XX сторіччі, український державний та громадський діяч, голова Чернігівської крайової організації НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ (1990—1992), член оргкомітету та делегат Установчого З'їзду НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ (1989), заступник голови Чернігівської обласної адміністрації з гуманітарних питань (1992 - 1994), перший директор меморіального комплексу "Пам'яті героїв Крут" (2008 - 2012).
💢 Валерій Юрійович народився 29 травня 1947 року у Києві.
Після переведення батька в Чернігів, переїхав у 1952 році
до цього міста, де навчався у школі.
У 1965–1970 роках навчався у Київському інституті народного господарства імені Д.Коротченка. Після проходження служби в армії, працював у фінансових установах Чернігова, викладав у Чернігівському юридичному технікумі.
З кінця 1980-х років активно включився у боротьбу за незалежність України.
У 1989 році разом з Василем Чепурним, Владиславом Савенком, Анатолієм Лащевським, Олексієм Івченком, Леонідом Отрюхом, Богданом Луцівим та Владиславом Бойком став засновником Чернігівського обласного товариства української мови імені Т.Шевченка, де був обраний заступником голови.
9 липня 1989 року на установчих зборах Чернігівської крайової організації Народного Руху його обрано співголовою організації. Валерій Сарана очолив чернігівську делегацію на Установчий З’їзд Народного Руху України за перебудову, у складі якої був і Левко Лук’яненко. На цьому доленосному для визвольної боротьбі форумі взяв участь не тільки як делегат, а також і як член оргкомітету.
6 жовтня 1990 року його обрано головою чернігівського Руху, який він очолював до
14 квітня 1992 року.
Мітинги, якими часто керував Валерій Сарана, розбудили сонний Чернігів і всю область, на них вперше були підняті синьо-жовті прапори, пролунали вимоги позбавлення КПРС керівної ролі, слова про незалежність України. Походи «Дзвін-90» у 1990 році та «Козацькими шляхами» у 1991 році, які проводили товариство української мови імені
Т.Шевченка та Народний Рух, стали важливими віхами подолання комуністичної гегемонії у свідомості жителів Чернігівщини, викликали великий резонанс, поклали початок відродженню Батурина та доброї пам’яті про гетьмана Івана Мазепу.
29 січня 1991 року Валерій Сарана очолював делегацію Народного Руху України на першому публічному вшануванні подвигу героїв Крут на місці бою з російськими більшовицькими військами. Тоді було встановлено березовий хрест. Відтоді щороку 29 січня на цьому місці вшановується пам’ять захисників УНР уже на національному рівні.
Переслідувався КГБ, зокрема за доставку з Вільнюса нелегальної чернігівської газети «Громада».
Від чернігівської «Просвіти» на виборах до Верховної Ради у березні 1991 року Валерія Сарану було висунуто кандидатом у депутати по Новозаводському виборчому округу. «Компартійні органи вели активну пропагандистську роботу проти мене як кандидата, який представляв політичну силу – Рух, який протистояв КПРС.
У дискредитації мене КПРСівські агітатори не гребували нічим. Вони звинувачували мене у всіх смертних гріхах, мислимих
і немислимих», – згадував Валерій Сарана. Для боротьби з рухівським кандидатом було створено обласний штаб на чолі
з другим секретарем обкому КПРС Павлом Мисником. У другому турі Валерій Сарана програв вибори номенклатурному кандидату, як вважають рухівці, внаслідок фальсифікацій.
19 серпня 1991 року під час ГКЧП разом з головою обласного товариства української мови імені Т.Шевченка Василем Чепурним підписав телеграму Президії Верховної ради УРСР: «Протестуємо проти московського двірцевого перевороту. Такий Союз Україні не потрібен. Вимагаємо негайного виходу України зі складу СРСР».
У 1991 році на перших виборах Президента України був довіреною особою кандидата на посаду Президент В’ячеслава Чорновола у Чернігівській області.
Валерій Юрійович взяв активну участь у розбудові молодої відновленої Української держави.
У 1992–1994 роках працював заступником голови Чернігівської обласної адміністрації з гуманітарних питань, у 1995–1996 роках – викладачем у Чернігівському державному інституті економіки та управління, у 1996–1997 – керівником Апарату фракції НАРОДНОГО РУХУ УКРАЇНИ у Верховній Раді України, 1998–2002 – головним консультантом управління внутрішньої політики Адміністрації Президента України, у 2003 році очолював одне з управлінь Державного комітету України з інформаційної політики.
У 2003-2006 роках – генеральний директор Національного архітектурно-історичного заповідника «Чернігів стародавній», 2006–2007 – заступник начальника управління культури і туризму Чернігівської обласної державної адміністрації.
Символічно, що вже пенсіонером саме він у 2007–2012 роках був керівником будівництва та першим директором Меморіального комплексу «Пам’яті героїв Крут».
Напередодні ж відзначення 27-ї річниці незалежності України Валерій Сарана разом із побратимами створив обласний громадський комітет із вшанування пам’яті Героя України Левка Лук’яненка.
Вічна пам’ять світлій людині, мужньому, життєлюбному і незламному українському патріоту.
⭕️ РУХаймось разом – до Перемоги!
🔻 Більше інформації:
www.rukh.team
t.me/rukhteam
https://www.facebook.com/rukh.team
https://www.instagram.com/nru.ua/
